МІСЦЕВЕ ЗМАГАННЯ ДЕКЛАМАТОРІВ

27 лютого 2014 року, Сремська Мітровиця

        Поет, - це особа яка у вірш переливає емоції, враження, знання і, саме головне, свою душу і своє серце. Той, хто читає цей вірш всі ці складники дістає мов дарунок від поета! Деякі з нас можуть сильніше відчути запал і задоволення від цього, деякі менше, алі на кожного вірші безумовно залишають слід.

Існують Богом обдаровані особи, які надмірно глибоко можуть відчути вірші і дуже вдало перенести ці відчуття на інших. Це – декламатори, вони – декламують вірші!

У четвер, 27 лютого 2014 року у Сремській Мітровиці відбулося чергове змагання декламаторів на рівні міста, організатором якого являється місцевий Заклад збрігання культури «Срем».

 В цьому змаганні участь брало понад сто молодих, талановитих декламаторів з різних початкових та середних шкіл міста, та різних громадських організацій.

Діти, які вивчають українську мову з елементами національної культури в початковій школі «Тріва Вітасовіч Лебарнік» з Латярку, і діти ТПУК «Коломийка» зі Сремської Мітровиці мале своїх представників на цьому змагані. У групі з 1 по 4 клас школу представили Володимир Павлешин і Стефан Шкільний, а «Коломийку» Бояна Лещук, а в групі з 5 по 8 клас школу – Валентина Налесник, «Коломийку» - Марія Ляхович.

Молоді декламатори старалися «увійти» у вірші, відчути їхню мелодію і так передати їх глядачам і жюрі. Старання і виконання були нагороджені гучними оплесками.

Володимир Павлешин задекламував вірш «Рідна пісня», автора С.М. Дорощука,

Стефан Шкільний – «Що сказало сонце», Валерія Ясеновського,

Бояна Лещук – «Весна», М. Магера,

Валентина Налисник – «Віддаєм цей світ дитині», Миколи Петренка

А Марія Ляхович – «Віночок для Ісуса», Надії Ляхович.

Хоч це було змагання, все таки у приміщенні місцевої бібліотеки «Глігоріє Вітасовіч» було видно тільки усміхнені обличчя, задоволення і самозадоволення молодих декламаторів. Мабуть організатори та вчителі зуміли передати дітям почуття,  що саме головна радість, яку надає товаришування з поезією.

Певно, що кожній дитині хочеться бути одним із 18 декламаторів, які дістануться на Крайове змагання. Але, якщо і ні, то все таки залишається пам’ятка на подоланий страх і зліт до висоти!

Надія Ляхович

Панахида за героїв Майдану незалежності

     23 лютого 2014 року у грекокатолицькій церкві Вознесіння Господнього у Сремській Митровиці.

     Дав Бог, щоб ситуація у Україні вже йшла на краще і що минули найгірші дні у останні роки, рахуючи час від ІІ Світової війни. Протягом трьох місяців нарід України відстоював свої права на мирних протестах на Майдані незалежності у Києві. Але ворог народу ніяк не хотів попуститися на народні вимоги але взялися до зброї і надумали силою розігнати свій власний нарід. Коли і самий нарід зрозумів, що верхушка країни на чолі з презідентом не попустить ніяк а навпаки спробує пристосувати силу, то і самі краще організувалися, стварили сотні самооборони, щоб не допустити силовикам рознігнати їх як овець. Головний натиск спеціалістів відбувався 18, 19, і 20 лютого, коли міліція вживала вогнепальну зброю і вбивала людей. За офіційними даними у тих днях загилуло 82 особи. І хоч всюди забеті і поранені люди падали, нарід не попустився але продовжував стояти. У тих страшних часах лунали церковні співи і милитви зі сцени.

    Про ці події можна інформуватися з інших джерел. Українці Сремської Митровиці весь час переживали за своїх братів і сестер у Україні. Тому керівники товариства «Коломийка» з Сремської Митровиці домовилися з парохом грекокатолицької церкви Вознесіння Господнього у Сремській Митровиці о. Владиславом Варга, щоб відслужити панахиду за погеблих героїв і за краще майбутнє українського народу.

 Отець Варга виголосив гарну проповідь сказавши, що ці люди загебли у боротьбі за волю України, за віру за краще майбутнє народу.

 За той час вірні і члени «Коломийки» тримали у руках запалені свічки.

    Дай Боже, щоб такого вже ніколи не було і, щоб вже ніхто більше не осмілевся принижувати український нарід, який дозрів до того щоб сам вирішував свою долю з помічню сильної віри у Бога. 

Ювілеї у товаристві «Коломийка»

     2 лютого 2014 року, у Сремській Митровиці, у залі грекокатолицької церкви Вознесення Господнього.

     У житті людей постійно відзачуються якісь ювілеї. Так само і різні організації мають свої ювілеї, чи то дата свого засновання, чи якей великий успіх, чи якась значна подія.

     Як вже говоримо про ювілеї, то скажім, що у Товаристві плекання української культури «Коломийка» цього року сходяться кілька ювілеїв а саме: 35 років від засновання фольклорного ансамблю «Коломийка», 25 років від коли Микола Ляхович став мистецьким керівником і хореографом ансамблю і 11 років від реєсрування «Коломийки» товариством плекання української культури.

     Надії Ляхович прийшло на думку влаштувати відзначення 25 річниці керування Миколи Ляховича але так, щоб він не знав про це і щоб це для нього була цілковита несподіванка. Мало по мало вводили у організацію і інші члени товариства так що до кінця всі були ознайомлені і запрошені дати свій внесок у цій організації. Богдан Лукач зорганізував ветеранів, Софія Писанюк групу джерельних пісень, Таня Налесник і Стефан Семянів дітей. Домовилися зібрати гроші для подарунку а для подарунку Надія написала вірш у смислі як люди примножують отримані від Бога хисти.

 З нього виробили великий плакат, на якому поклали ще багато фотографій ансамблів «Коломийки» з різних виступів. Той плакат вклали у рам а з другого боку всі члени підписалися.

Крім того замовили великий торт, прикрашений дівочим вінком.

     У неділю, 2 лютого о пятій годині всі зійшлися до церковного залу і приготовилися, щоб зробити Миколі несподіванку. 

Всі принесли колачів, бісквітів і напитків. Надія і кілька інших жінок напекли колачиків у виді хлопців і дівчат у українських костюмах.

     Було вжите троха і хитрощів, щоб якось намовити і Миколу прийти, але щоб він не здогадався про що йдеться. У тій справі поміг трохи і о. Варґа, ніби закликав його прийти до парафії на якусь розмову.  Коли Микола мав вже зайти до залу у ньому загасили світло і всі сиділи тихо. Коли Микола відчинив двирі і зайшов, всі вигукнули «несподіванка» і засвітили світло.

 Микола, коли побачив скільки людей тут на нього чекали, не міг прийти до слів. І сльози покотилися по щоках.  Приступилося до вручення подарунків. Тоді вручили картину, колачі у виді танцюристів і квіти а найголовніше заспівали «Многая літа». Крім того і дівоча музична студія "Горлиці" заспівали одну нову пісню а при цім затанцювали хоровод, до якого прилучилися і старші.

     Тоді приготовили іще одну несподіванку, привезли до залу великий торт з фаєрверком. Аж після цього Микола знайшов сили і заспокоєння від хвилювання, щоб дещо і сказати. Він перше дуже дякував на цій несподіванці а в тім і говорив, як працювалося у минулому і як зараз працюється у товаристві. Він наголосив, що одна дуже важлива річ у товаристві є спілкування і товаришування між членами товариства.

     Я тепер не буду писати про біографію Миколи а хто хоче більше дізнатися про це, може прочитати на нашому блозі у споті http://dnukkolomejka.blogspot.com/2013/06/blog-post_1.html а також і http://dnukkolomejka.blogspot.com/p/blog-page_4876.html .

     Вечір проходила у гарному настрої, співали, танцювали, розмовляли, Всім було дуже приємно і що головне, набралися всі охоти до нових активностей і в тім додали охоти і Миколі ще довго працювати як це робив і минулих 25 років.