“Котилася
писанка
Згори на долину,
Прикотилася
рівненько
До нас у
гостину!”
Котилася, котилася і прикотилася
до Сремської Мітровиці до ТПУК Колoмийка та до школи «Йован Попович» до групи дітей, які
вивчають українську мову з елементами національної культури.
Писанка – це історичний символ
України. Історія писанок сягає у далеке минуле. У передхристиянські часи вона
була символом висняного розбудження природи , а з початком християнства її
прийнято як знак Воскресної радости, любови і вічного життя. У кожній хаті на
Великдень має бути хоч одна писанка, бо «на писанці твориться наша мальована
молитва про злагоду і мир між людьми», як у книжці «Великдень» каже Ярослава
Музиченко.
Кожен колір і кожен символ
розписані на писанці мають своє значення. Червоний колір, на приклад, означає
радість життя, любов; жовтий означає небесне світло, врожай; зелений означає
життя; блакитний чистоту, здоров’я; чорний з білим означають пошану до
поморлих.
Від символів на писанках можна
намалювати сонце, хрест, вогонь, зорю, оленя, коня, зірку, квіти, дерево життя,
гілки, дощ, воду, виноградну лозу, пташку, барана, рибу, церкву – сплітаючи ці символи у малюнок на писанці можна розказати казку- легенду-сторію.
Щоб ознайомитися з історією та
значенням писанок у культурному та релігіному житті українців, та щоб оволодіти
початковим знанням розписування, тобто перетворення звичайного яєчка у чудову
писанку, зібралися члени Коломийки у недільний вечір 28 квітня 2013 р. у приміщенні Товариства і з допомогою Надії Ляхович, яка
побуваючи у Україні ще далекого 1987 року стрінулася з цим процесом, запливли у
води писанкарства.
Із великим зацікавленням і запалом присутні
послухали коротенький вступ, після якого обрежно і акуратно почали розписувати
яєчка. Щоб краще відчути форму яєчка та «привчити» руку до рисування по ньому,
зпочатку рисували олівцем, а
потім кістками – писальцями та
воском.
У веселому настрої, з жартами і
смохом, так як належеться коли готуються писанки на Великдень, складалися кольори на яєчках за пор’ядком –
від світліших до темніших і народжувалася для кожного окремо власна перша
радість – перша писанка.
Цікаво , що на цьому першому уроці
писанкарства були активні тільки жінки – чоловіки тільки збоку заглядали. Але,
судячі по зацікавлених поглядах, виглядає, що на наступному уроці вони
обов’язково візьмуть участь.
І в школі, між дітми, можна було
відчути подібну зацікавленість і стараність. Перш трошки перелякані гарячим
воском, незвичною формою яєчка для рисування, діти обережно присупали до
розписування. А коли навчилися як треба орудувати зі свічкою, воском,
писальцем, як тримати яєчко щоб було зручніше розмальовувати, як його ставити у
баньку з фарбою, всі клопоти минулися. Точно, терпеливо і дуже завзято діти
писали свої , для більшости, перші писанки, а коли була потрібна поміч тут для
них були вчителька Славка Канюга, вчителька-гість Надія Ляхович і
мама-помічниця Таня Налесник.
Писанки вийшли просто чудові! І у
«Коломийці» і в школі.
Але саме головне, що ці перші за чергою у
історії «Коломийки» курси писанкарства принесли задоволення, радість, єдність і
віру, що Воскреслий Христос пинесе нам любов, злагоду і мир Божий!
Хай воно так і станеться!
Надія Ляхович
